Емоційно: це — крок назустріч людям, які повертаються з війни чи живуть з інвалідністю: держава намагається змусити роботодавців робити робочі місця доступнішими і гарантувати повернення на роботу.
Що хочуть змінити і навіщо: закон пропонує закріпити обов'язок роботодавця забезпечувати «розумне пристосування» на вимогу працівника з інвалідністю (підтвердженої індивідуальною програмою реабілітації або фаховим висновком). Працівник/кандидат подає письмову або електронну заяву — роботодавець має відповісти протягом 5 днів, провести консультації та прийняти обґрунтоване рішення. Відмова можливa лише за наявності «непропорційного тягаря» — доведення цього лежить на роботодавці.
Перелік можливих заходів широкий: від простих оргзмін (зміна графіка, зменшення обсягу обов'язків без зменшення зарплати, дистанційна/надомна робота) до технічних рішень (адаптація обладнання, ремонт приміщень, допоміжні засоби, асистент, переклад жестовою мовою). Передбачено механізм компенсації/дотацій з державних і місцевих джерел, фондів соцзахисту та програм зайнятості — із порядком подання, оцінкою і висновком центрального органу (строк оцінки — до 20 робочих днів). Важлива новація — до поняття «роботодавець» додаються фізичні особи, які наймають домашніх працівників.
Фінансова і процедурна частина: співфінансування можливе, але частка роботодавця не повинна створювати «непропорційного тягаря». Є перелік випадків, коли компенсація не надається (борги з зарплати або внесків, банкрутство, якщо співфінансування менше 10% тощо). Держава веде реєстр отримувачів компенсацій і заходів.
- Вигоди для громадян/осіб з інвалідністю: чіткий процес подання запиту на пристосування; пріоритет у визначенні необхідних заходів; можливість державної компенсації; право повернутися на роботу з гарантією облаштування робочого місця і штрафними санкціями для невиконання (компенсація втрат у трикратному розмірі середньої зарплати до 6 місяців).
- Ризики/Втрати для громадян: можливі затримки з держфінансуванням, черги на компенсацію; складні адміністративні процедури при оскарженні відмов; ризик формальних відмов від роботодавців, які раціонально оформлятимуть «непропорційність».
- Наслідки для МСП (малі й мікропідприємства, домогосподарства): зросте адміністративне і фінансове навантаження — особливо для мікробізнесів і приватних осіб, що наймають домашніх працівників; але для них передбачена можливість державного співфінансування та преференцій при розподілі обмежених коштів, якщо правила КМУ це передбачать.
- Наслідки для великого бізнесу: додаткові витрати на модернізацію, але в більшості випадків вони менші від ризику санкцій та іміджевих втрат; великі компанії частіше зможуть скористатися компенсаціями або грантами.
- Ризики корупції і зловживань: механізм оцінки і розподілу компенсацій створює ризики дискреції чиновників (черги, пріоритети, критерії відбору), особливо поки немає чітких підзаконних актів і прозорого реєстру. Перевірки/оцінки роботодавця дають простір для зловживань при відсутності чітких процедур і контролю.
- Прямі і непрямі витрати: ремонти, обладнання, навчання персоналу, ведення документації, час на переговори/оцінки; державі — адміністрування реєстрів, виплати компенсацій, кадрові витрати в органах зайнятості. Хоч автори стверджують про відсутність додаткових видатків, на практиці потрібні бюджети на компенсації, ІТ та кадрове забезпечення.
- Кого торкнеться і коли запрацює: торкнеться всіх роботодавців (юридичних осіб, ФОП) і фізосіб, що наймають домашніх працівників; закон набирає чинності наступного дня після опублікування, але Кабмін має 6 місяців на підзаконні акти — отже, основні правила компенсацій і процедури оцінки будуть напрацьовані впродовж пів року; частина прав (обов'язок відповідати на заяву, право працівника вимагати заходів) діятиме одразу.
Висновок — добре чи погано для суспільства? У цілому це позитивна реформа: вона формалізує право на розумне пристосування, захищає працівників з інвалідністю і створює механізми держпідтримки. Але успіх залежатиме від практичної реалізації: достатності бюджетних ресурсів, якості підзаконних актів, прозорості відбору компенсацій і адекватного підходу до МСП. Без цих умов реформа ризикує стати декларативною або породити нові корупційні ризики.
Що робити вже зараз (конкретно і по пунктам):
— Людям з інвалідністю: оновіть і зберіть індивідуальну програму реабілітації та медичні висновки; фіксуйте звернення до роботодавця письмово або електронно; звертайтесь до територіальних органів зайнятості за допомогою у підборі місця та отриманні компенсації.
— Роботодавцям (особливо МСП): проведіть аудит робочих місць, оцініть потенційні витрати на адаптацію, визначте бюджет співфінансування; підготуйте шаблони відповідей на заяви; укладайте письмові домовленості з працівниками; слідкуйте за нормативами КМУ і почніть комунікацію з територіальними органами зайнятості.
— Державним і місцевим органам: оперативно розробити прозорі критерії оцінки «непропорційного тягаря», механізми черговості та електронний реєстр; забезпечити прозорість і антикорупційні запобіжники в механізмі компенсацій.